Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенди О.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Прокопенка О.Б.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_5,

відповідача - Мишковець О.В.,

третьої особи - Сінгур О.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до Президента України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (далі - Комісія), про визнання протиправними та скасування указів, поновлення на посаді,

встановила:

У травні 2016 року ОСОБА_8 звернулася до виконувача обов'язки Президента України, Голови Верховної Ради України Турчинова О.В., у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 17 травня 2014 року № 478/2014 «Про звільнення з посад Голови та членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації»

(далі - Указ № 478/2014);

- поновити ОСОБА_8 на посаді члена Комісії з 17 травня 2014 року;

- визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 17 травня 2014 року № 479/2014 «Про призначення Голови та членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації» (далі - Указ

№ 479/2014).

На обґрунтування позову ОСОБА_8 послалася на відсутність підстав для її звільнення з посади, передбачених статтею 20 Закону України від 18 листопада

2003 року № 1280-IV «Про телекомунікації» (далі Закон - № 1280-IV), а також для припинення її державної служби з підстав, передбачених Законом України від

16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу».

Вищий адміністративний суд України постановою від 14 квітня 2016 року позов задовольнив частково: визнав незаконним і скасував Указ № 478/2014 в частині звільнення ОСОБА_8 з посади члена Комісії та поновив позивача на цій посаді з 20 травня 2014 року; звернув постанову суду в частині поновлення позивачки на посаді до негайного виконання. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, представник Президента України ОСОБА_6 звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якій просить скасувати зазначену постанову в частині задоволення позову та ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні представники Президента України та Комісії підтримали заяву про перегляд рішення Вищого адміністративного суду України та навели доводи на її обґрунтування.

Представник позивача, вважаючи оскаржене відповідачем рішення суду законним та обґрунтованим, просив відмовити у задоволенні заяви про його перегляд.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню.

Так, ухвалюючи рішення, суд виходив із того, що відповідно до пункту 9 частини третьої статті 20 Закону № 1280-IV пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з посад членів Комісії Президенту України подає Голова Комісії, проте така пропозиція подана не була.

Крім того, у рішенні суду першої інстанції йдеться про те, що в Указі

№ 478/2014 не зазначено конкретні, передбачені законодавством, підстави звільнення позивача з посади.

Зважаючи на викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про незаконність зазначеного Указу Президента України.

Проте, на думку колегії суддів, такий висновок є передчасним.

Так, згідно з частинами першою та третьою статті 159 КАС судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зміст постанови суду має відповідати вимогам, встановленим статтею 163 КАС.

Проте, як убачається зі змісту рішення, яке просить переглянути заявник, суд у повній мірі зазначених вимог закону не врахував.

Так, згідно зі статтею 102 Конституції України Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини

і громадянина.

Відповідно до частини третьої статті 106 Основного Закону України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Вимоги щодо порядку підготовки та внесення на розгляд глави держави проектів актів Президента України - указів і розпоряджень визначені Положенням про порядок підготовки та внесення проектів актів Президента України, затвердженим Указом Президента України від 15 листопада 2006 року № 970/2006 (далі - Положення).

Так, у пункті 5 Положення визначено коло осіб, які вносять главі держави проекти актів Президента України.

Згідно з пунктом 8 Положення проект акта Президента України вноситься на паперовому носії разом із його електронною копією, а також із супровідним листом, пояснювальною запискою, довідковими та аналітичними матеріалами, довідкою про погодження проекту (із зазначенням посадових осіб, з якими погоджено проект акта), якщо інше не передбачено законами України, актами Президента України. Пояснювальна записка має містити обґрунтування необхідності видання акта, посилання на норми Конституції, законів України, на основі і на виконання яких пропонується видання відповідного акта Президента України, характеристику його основних положень, інформацію про нормативно-правове регулювання відповідного питання.

Проте, як видно зі змісту рішення, яке переглядається, суд не з'ясував питання, ким був підготовлений та внесений на розгляд глави держави проект оскаржуваного Указу Президента України.

Також суд не з'ясував та не зазначив у рішенні, чи подавалась до зазначеного проекту пояснювальна записка, довідкові та аналітичні матеріали, довідка про погодження проекту.

Крім того, відповідно до частин першої та другої статті 17 Закону № 1280-IV органом державного регулювання у сфері телекомунікацій є Комісія. Комісія є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.

Згідно зі статтею 20 Закону № 1280-IV Комісія як колегіальний орган утворюється у складі Голови Комісії та шести членів Комісії, які призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу. Аналогічне положення закріплено в Положенні про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, затвердженому Указом Президента України від 23листопада 2011 року № 1067/2011.

У цій же статті міститься перелік повноважень голови Комісії, одним з яких є подання Президентові України пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з посад членів Комісії.

Проте суд не дав оцінки тій обставині, що одночасно з позивачем був звільнений і голова Комісії, а тому, зазначивши у рішенні про відсутність пропозиції цієї посадової особи щодо звільнення ОСОБА_8 як одну з підстав визнання оскаржуваного Указу Президента України незаконним, суд мав навести мотиви, з яких він виходив, якщо вважав цю обставину такою, що унеможливлює звільнення позивача з посади.

За таких обставин постанова Вищого адміністративного суду України від

14 квітня 2016 року в частині задоволення позову підлягає скасуванню.

Верховний Суд України, розглядаючи справу у межах визначеної главою 3 розділу IV КАС компетенції, позбавлений можливості встановлювати обставини у справі та давати оцінку доказам, а тому після скасування постановленого у справі судового рішення справа має бути передана на новий судовий розгляд до Вищого адміністративного суду України.

Під час нового судового розгляду необхідно врахувати наведене та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»,

статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

Заяву представника Президента України ОСОБА_6 задовольнити частково.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2016 року в частині задоволення позову скасувати, а справу в цій частині передати на новий судовий розгляд.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Кривенда

Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.Б. Прокопенко